До і після

Коли я згадую себе до народження доньки, розумію, наскільки мої уявлення про батьківство були далекими від реальності й наскільки малими були мої знання про дітей. Уже тепер, коли моїй доньці три з половиною роки, можу порівняти свої думки про батьківство до її народження і після. Зізняюся, що збіг близький до 0%.

Перший міф розвіявся ще у пологовому будинку. Я думав, що це такий собі заклад суворого режиму, куди нікого з рідних не пускають, і дружину з дитиною можна побачити лише після виписки (доти хіба через вікно), а немовля мамі приносять лише для годування і потім знову забирають. Насправді цей, на мою тодішню думку, суворий заклад став для мене домом на чотири дні. Мені дозволили залишитись, щоб допомагати дружині доглядати за донечкою, яка була з нами постійно в одномісній палаті. Ані на секунду її від нас не забирали. У таких майже домашніх умовах я прожив з моїми дівчатками до самої виписки і навіть залишався на ніч.

Друге, у чому помилився, це розміри немовляти. Звичайно ж, я усвідомлював що таке 53 см і 3 кг 900 г, але коли я вперше побачив мою доню, то був дуже вражений, бо й уявити не міг,