 |
| Image Courtesy of Crafty fly from FreeDigitalPhotos.net |
Колись доводилося читати розповідь одного чоловіка з протилежного полюсу проблеми. Він переконаний, що й маючи мізерний достаток, можна зі спокійною совістю народжувати дітей, бо їм особливі речі не потрібні: до шести місяців дитина обійдеться без одягу взагалі, бо в такому віці він усе одно постійно забруднюється (про підгузки, звісно не йдеться), через пару тижнів уже стає малим, а от без одягу малюк загартовується. Дитяче ліжко не потрібне, тому що для дитини природньо спати з батьками. Коляска не потрібна, бо можна винести на
вулицю й на руках. Іграшки не потрібні, бо для дитини кожна річ у домі цікава й може бути іграшкою. Ванночка теж не потрібна, бо купатися можна й у тазику. З такими міркуваннями я в основному не згоден, але, читаючи їх, думав про те, без чого ми за ці три з половиною роки дійсно могли обійтися.
По-перше, мали чималенько святкового, але непрактичного одягу від одно- до кількамісячного віку, який ми жодного разу не вдягали, оскільки в нас таких нагод майже не траплялося, а коли хтось і приходив у гості, то переважало бажання залишити дитину в м'якому, зручному, звичному їй одязі, без синтетичних квіточок, стрічок і рюш.
У нас було дві пустушки, але й вони не знадобилися. Взагалі-то ми не збиралися ними користуватися - купили про всяк випадок. Коли ж наставали неспокійні періоди, і ми намагалися призвичаїти доньку до пустушки, вона її випльовувала, а ми не дуже то й наполягали.
Кенгуру пощастило трохи більше, бо його ми один-два рази використали і цього виявилося достатньо, щоб зрозуміти, що для нас це абсолютно непотрібна річ, оскільки для прогулянки набагато простіше використати коляску (ліфт працює), а для інших випадків можна пронести дитину і на руках - не так уже й важко, коли дитина ще маленька.
Прорізувач для зубів використовувався дитиною як звичайна іграшка, але не за призначенням, тому свою функцію він не виконав. Можна було обійтися й без нього.
Дитяча присипка нам теж не знадобилася. Температура повітря у квартирі в основному була комфортною, кількість одягу на дитині теж нормальна, коли й траплялися почервоніння, допомагав "Бепантен" або звичайний дитячий крем.
Дитячий столик і стілець просто стоять і займають місце в кімнаті. Бабуся вже розбирала їх і ховала, через деякий час знову збирала, але донька все одно в основному малює або лежачи на підлозі, або сидячи за великим письмовим столом - там, де можна спокійно розкласти всі свої олівці, фломастери, фарби, розмальовки і т.д. А стілець іноді використовує в своїх іграх як машину чи магазинний прилавок.
Є також речі, яких ми не купували, абсолютно не шкодуємо й не розуміємо, яка в них необхідність. Наприклад, не придбавали столика для сповивання. Мали можливість спробувати цю річ у пологовому будинку. Коли ж привезли доньку додому, міняли підгузки на дивані, підкладаючи пелюшку, і не помітили особливої різниці. А ще в нас не було ходунків і віжок, але і без них донька навчилася ходити.
Окремо, хотів би сказати про непотрібність дорогих, статусних, брендових речей, особливо, коли таке задоволення не по кишені. Коли ми вибирали візочок, то зупинилися на двох варіантах - дорога коляска з купою різноманітних функцій і якісна коляска середньої ціни. Звичайно, дружині хотілося дорогу, елітного вигляду, з якою вона б гуляла, як зірка, і всі інші мами кусали б лікті від заздрощів. Але смисл? Купили-таки дешевшу, і вона вірно й безвідмовно слугувала два роки, після чого ми продали її сім'ї з нашого району, а учора в магазині бачили цю ж коляску вже в третіх руках.
Словом, речі - це лише речі. Деякі з них дісно полегшують життя, а деякі його просто захаращують.
У нас було дві пустушки, але й вони не знадобилися. Взагалі-то ми не збиралися ними користуватися - купили про всяк випадок. Коли ж наставали неспокійні періоди, і ми намагалися призвичаїти доньку до пустушки, вона її випльовувала, а ми не дуже то й наполягали.
Кенгуру пощастило трохи більше, бо його ми один-два рази використали і цього виявилося достатньо, щоб зрозуміти, що для нас це абсолютно непотрібна річ, оскільки для прогулянки набагато простіше використати коляску (ліфт працює), а для інших випадків можна пронести дитину і на руках - не так уже й важко, коли дитина ще маленька.
Прорізувач для зубів використовувався дитиною як звичайна іграшка, але не за призначенням, тому свою функцію він не виконав. Можна було обійтися й без нього.
Дитяча присипка нам теж не знадобилася. Температура повітря у квартирі в основному була комфортною, кількість одягу на дитині теж нормальна, коли й траплялися почервоніння, допомагав "Бепантен" або звичайний дитячий крем.
Дитячий столик і стілець просто стоять і займають місце в кімнаті. Бабуся вже розбирала їх і ховала, через деякий час знову збирала, але донька все одно в основному малює або лежачи на підлозі, або сидячи за великим письмовим столом - там, де можна спокійно розкласти всі свої олівці, фломастери, фарби, розмальовки і т.д. А стілець іноді використовує в своїх іграх як машину чи магазинний прилавок.
Є також речі, яких ми не купували, абсолютно не шкодуємо й не розуміємо, яка в них необхідність. Наприклад, не придбавали столика для сповивання. Мали можливість спробувати цю річ у пологовому будинку. Коли ж привезли доньку додому, міняли підгузки на дивані, підкладаючи пелюшку, і не помітили особливої різниці. А ще в нас не було ходунків і віжок, але і без них донька навчилася ходити.
Окремо, хотів би сказати про непотрібність дорогих, статусних, брендових речей, особливо, коли таке задоволення не по кишені. Коли ми вибирали візочок, то зупинилися на двох варіантах - дорога коляска з купою різноманітних функцій і якісна коляска середньої ціни. Звичайно, дружині хотілося дорогу, елітного вигляду, з якою вона б гуляла, як зірка, і всі інші мами кусали б лікті від заздрощів. Але смисл? Купили-таки дешевшу, і вона вірно й безвідмовно слугувала два роки, після чого ми продали її сім'ї з нашого району, а учора в магазині бачили цю ж коляску вже в третіх руках.
Словом, речі - це лише речі. Деякі з них дісно полегшують життя, а деякі його просто захаращують.
Немає коментарів:
Дописати коментар